Я не планував нікуди йти.
Просто не хотілось додому одразу після роботи. Зайшов у перше місце де було не надто голосно і було де сісти. Замовив щось темне. Відкрив телефон — і закрив. Нікуди не поспішав бо нікуди не треба було.
Вона сиділа через два стільці. Сама. Теж з телефоном — але теж, здавалось, не дуже в ньому.
Я нічого не планував казати. Просто помітив що вона читає — і книга була та яку я кинув на третині торік. Сказав про це. Без вступу, без "вибачте що турбую". Просто — я кинув цю книгу на третині, вона того варта чи ні.
Вона подивилась. Подумала секунду. Сказала — залежить від того чому кинув.
Ми говорили дві години. Потім пішли кудись ще. Потім ще.
Я так і не дочитав ту книгу. Але тепер є інша причина не читати.
Просто не хотілось додому одразу після роботи. Зайшов у перше місце де було не надто голосно і було де сісти. Замовив щось темне. Відкрив телефон — і закрив. Нікуди не поспішав бо нікуди не треба було.
Вона сиділа через два стільці. Сама. Теж з телефоном — але теж, здавалось, не дуже в ньому.
Я нічого не планував казати. Просто помітив що вона читає — і книга була та яку я кинув на третині торік. Сказав про це. Без вступу, без "вибачте що турбую". Просто — я кинув цю книгу на третині, вона того варта чи ні.
Вона подивилась. Подумала секунду. Сказала — залежить від того чому кинув.
Ми говорили дві години. Потім пішли кудись ще. Потім ще.
Я так і не дочитав ту книгу. Але тепер є інша причина не читати.